Шельфовою зоною океану називають його частину, прилеглу до материків і обмежену ізобатою 200 м. Таке виділення океанічного регіону зроблено більшою мірою на юридичних підставах, ніж географічних. З географічних позицій доцільно виділити частину океану в межах материкової мілини.
Найбільший шельф біля північної околиці Євразії, де його ширина досягає 1,5 тис. кілометрів, а також у Беринговому морі, Гудзоновій затоці, Південно-Китайському морі, біля північного узбережжя Австралії.
Шельф – вирівняна область підводної околиці материка, що примикає до суші і характеризується спільним з нею геологічним будовою. Шельф континентальний – морське дно та надра підводних районів, що знаходяться за межами територіальних вод держави.
Шельфом називають вирівняну область підводної околиці материка, що примикає до суші, його кордоном – берег моря чи океану. Право контролю над морським шельфом надається прибережним державам згідно з Конвенцією ООН з морського права від 1982 року.