У фонетиці та фонології сонорними погодними називаються звуки, що виробляються без участі турбулентного потоку повітря в голосовому тракті (Такі як [m] і [l]). Також до сонорних відносять апроксиманти, носові приголосні, одноударні та тремтячі.
Сонорні звуки – це згодні звуки, при утворенні яких голоси більше ніж шуму. Сонорні звуки не мають пари за глухістю. Парні по глухості/дзвінкості приголосні у сильній позиції змінюють лексичне значення слова, тому вони мають сенсорозрізняльний характер.
У російській мові до сонорним відносяться такі звуки: р, л, м, н, й (р', л', м', н'). Сонорні звуки – Це дзвінкі приголосні, при утворенні яких голос переважає над шумом. Сонорні звуки не мають пари по глухості/дзвінкості.
Сонорні звуки [м], [м'], [н], [н'], [л], [л'], [р], [р'], [j] – це дзвінкі непарні звуки, тобто у них немає пари по глухості, а це означає, що вони завжди перебувають у сильній позиції і ніколи не приголомшуються. Сонорні приголосні утворюються практично лише з голосу з мінімальним шумом, що зближує їх із голосними.