Глибоке оглушення характеризується наростаючою після травми сонливістю, млявістю, уповільненням мови та рухів.. У цих випадках можливе мовленнєве спілкування з хворим, але для отримання від нього відповідей потрібно багаторазове повторення питань, а іноді поплескування або завдання больового подразнення.
У більш важких випадках наростає приголомшеність, посилюється сонливість, нерухомість, хворий перестає відповідати на питання, що ставлять навіть дуже голосно. Лише на сильні подразники, наприклад, укол шпилькою, хворий реагує гримасою болю, легким стогом, спробою відсторонитися — розвивається сопор.
Стан оглушеності – це патологічне стан психіки, серед симптомів якого виділяють підвищену емоційну чутливість до всіх стимулів із зовнішнього світу та одночасне притуплення вищої нервової діяльності. Це явище також зустрічається під назвою «синдром оглушення свідомості».
Оглушення може відбуватися внаслідок асиміляції або дисиміляції звуків за глухістю-дзвінкістю (наприклад, «гладко» [глатка]) або на кінці фонетичного слова (наприклад, «раз» [рас]). Оглушення у різних формах зустрічається у багатьох мовах, у тому числі російською.