Структурою віку Виготський назвав «внутрішню будову процесу розвитку» у межах віку, розуміючи цей процес як «єдине ціле», «законами будови» якого «визначається будова та протягом кожного приватного процесу розвитку, що входить до складу цілого».
Виготський, Як відомо, виділяв два типи вікових змін: кількісні, що визначають еволюційний тип розвитку, і якісні, фундаментальні, швидкі зміни, що набувають форми вікових криз. Динаміка вікового розвитку представляла закономірне чергування стабільного віку і криз.
Соціальна ситуація розвитку, у розумінні Л. З. Виготського, – це «цілком своєрідне, специфічне для даного віку, виняткове, єдине і неповторне відношення між дитиною і навколишньою її дійсністю, перш за все соціальної» [3, з. 258].
Виготський встановив чотири основних закону дитячого розвитку. 1-й закон. Перший з них – циклічність розвитку. Періоди підйому, інтенсивного розвитку змінюються періодами уповільнення, згасання.