Багато століть тому з'явилися твори, що складаються з кількох частин-танців, але призначені для слухання. Ці твори стали називати сюїтами – від французького слова suite – послідовність. Спочатку до сюїти увійшли чотири різнохарактерні танці: алеманда, куранта, сарабанда та жига.
Сюїта (від фр. suite – "ряд", "послідовність", "чергування") – один з основних різновидів циклічної форми в інструментальній музиці; складається з кількох великих частин, у старовинному жанрі сюїти зазвичай контрастують між собою.
Музичний твір із кількох різнохарактерних п'єс, об'єднаних єдністю задуму; первонач. твір, що з окремих самостійних елементів, зазвичай танцювального характеру.
Від сюїти соната відрізняється тісним взаємозв'язком частин, які, однак, побудовані за принципом розмаїття (конфліктності), як і музичний матеріал сонатного алегро.