Поки що не було скло, люди виходили зі становища, використовуючи для вікон підручні засоби: слюду, тонкі шматочки мармуру, розплющені рогові фрагменти, папір. Були часи, коли отвори у стінах прикривали шкурами та циновками, завішували тканиною.
Слюда – мінерал вулканічного походження, здатний розщеплюватись на тонкі тверді пластинки. Квадратиками, колами чи шестикутниками із цього матеріалу заповнювалися дрібно переплетені залізні рами-віконниці. Такі вікна пропускали не надто багато світла та майже не захищали від холоду.
На рами натягували паюсний мішок риб (звідки паюсна ікра). вікно називалося паїсним. Також використовувався бичачий міхур, слюда (такі вікна називалися слюдяні віконці), промаслена тканина. До XVIII століття скляні вікна (склясті віконниці) вживалися рідко.