У слов'янській абетці було 43 літери. Лише за Петра I змінилася кількість літер, їх стало 36. Пізніше в абетку внесли нові літери (їх не було в старослов'янській мові) – Е і Й. У 1918 р.
Російська алфавіт (російська абетка) алфавіт російської мови, у нинішньому вигляді — з 33 літерами – існуючий з 1918 року (літера її офіційно затверджено лише з 1942 року: раніше вважалося, що в російській алфавіту 32 літери, оскільки літери е, е розглядали як варіанти однієї і тієї ж літери).
У дореволюційному алфавіту було 35 літер. До нього входило кілька літер, які відсутні в сучасній російській алфавіту: "i", "ѳ", "ѵ" і "ѣ". «i» називалася «і десяткове»: у церковнослов'янській абетці її використовували для позначення числа десять.
Фактично і коротке і е вживалися і раніше, просто й отримала прописку в алфавіту в 1918 році, а й – і того пізніше, з 1942 року. З тих самих воєнних часів літер У руському алфавіту – 33. В інших кириличних абетках їх кількість може бути іншою: у болгарській, наприклад, 30, в осетинській – 43.