Але були й винятки – серед піратів траплялися швидкі каторжники, що подалися в пірати від безвиході, але ті, хто планує в майбутньому повернутися до нормального життя, накопичивши перед тим серйозний капітал. Ось такі люди і закопували золоті прикраси та монети у найнадійніше місце – землю.
Вважається що скарби англійських корсарів Кідда та Ейвері заховані на острові Занзібар. Не виключено, що скарби знаходяться і на Мадагаскарі, на мисі Масуала. У у вісімнадцятому сторіччі поблизу цього мису перебували основи багатьох піратів, зокрема Інгленда і Левассера.
Хто і навіщо закопував скарби на Русі Вперше про звичай слов'ян робити скарби згадав візантійський історик VI століття Маврикій: "Вони приховують необхідні речі під землею, не маючи нічого зайвого назовні". Хроніст ХІІ століття Гельмольд з Босау писав, що поморські слов'яни зберігають все дороге в землі — скарбах та схованках.