Алебарда була поєднанням копійного вістря і клинка сокири з гострим обухом на довгому (2 — 2,5 метри) держаку загальною масою 2,5 – 5,5 кілограмів. Наконечник алебарди міг оснащуватися гаком.
Це була зброя довжиною до 170 сантиметрів та вагою близько 3 кілограм. Для порівняння – вага стрілецьких бердишів був близько 1,5 кг. З кінця XV ст. бердиші застосовувалися у Швеції.
Полекс — дворучна древкова зброя, схожа на алебардою, але найчастіше коротше і легше, набула поширення у Європі XV столітті. Воно постачалося потужними колючими наконечниками на обох кінцях, сокиркою та молотком, і добре підходило для боротьби з противником у важких обладунках.
Перша згадка про алебардах у Росії належить до 1605 року. Протягом усього XVII століття алебарди були парадною зброєю царських охоронців і використовувалися, наприклад, під час зустрічі іноземних посольств.