І основна думка роману «Сто років самотності», на наш погляд, така: людство загине, якщо не виробить загальнолюдської духовної спільноти, загальнолюдської моралі, яка існувала б не сама по собі, а послужила б основою загальнолюдської, політичної думки.
«Сто років самотності»- Книга Габріеля Гарсіа Маркеса, знаменитого колумбійського письменника-прозаїка. Це один із яскравих прикладів творів у жанрі магічного реалізму. Тут чарівні події, артефакти та дії органічно вписані у реальне людське життя та типовий побут.
Вона здогадувалася, що він зробив стільки воєн не через ідеалізм, як усі вважали, відмовився від вірної перемоги, не через втому, як усі думали, а й перемоги здобув, і поразки зазнав з тієї самої причини — через за марнославство… Тому так книга і називається «Сто років самотності».
Дощ лив чотири роки одинадцять місяців і два дні.