Найбільш раннє поховання Homo Sapiens, виявлене археологами в Африці, датується 78,3±4,1 тисяч років тому. Стан могили дозволяє стверджувати, що люди намагалися не ходити. У Європі та Передній Азії виявлено поховання неандертальців та інших видів людей, зроблені близько 120 тисяч років тому.
У трунах з наступним встановленням на могилах хрестів та пам'ятників померлих стали ховати лише після хрещення Русі. Цю традицію християни запозичували від стародавніх греків, кельтів, іберів та інших народів, які здавна ховали своїх померлих у трунах або саркофаги, виготовлені з каменю.
Поховання може бути здійснено шляхом передання тіла (останків) землі (поховання в могилу, склеп), або вогню (кремація) в давнину існував і обряд повітряного поховання, який полягав шляхом підвішування тіла померлого в повітрі.
Біля могили з покійним прощалися, накривали обличчя покривалом, прибирали живі квіти і закривали труну кришкою. Чоловіки, які були присутні на похороні, повільно опускали труну в могилу. Кожен, хто хотів, кидав по жмені землі. Зверху на могилу тимчасово ставили табличку з ім'ям та прізвищем та портрет померлого.