Перші відомості про існування торгових відносин трапляються дуже рано. Вже за три з половиною тисячоліття до зв. е. перший цар Месопотамії із сумерійської династії завів торговельні зносини з північчю та півднем зі своєї столиці Сіртелли.
Величезний поштовх торгівля здобула у древніх персів завдяки розвиненій транспортній системі. Перські матерії та килими, меблі з дорогоцінних порід дерева, мозаїка та емаль не мали суперників. Ці товари розвозили каравани і продавалися у великих містах на ярмарках.
На першому місці в російському вивезенні, як і в попередній час, стояли сировина та напівфабрикати – льон, пенька і клоччя, що становили від 20 до 40% всього експорту. За ними йшли шкіра, тканини, ліс, канати, щетина, поташ, сало, хутро. У вивезенні дедалі більшого значення набували промислові товари.
Купували у нас мідь, віск, хутра, льон, хміль, шкіру, стройовий ліс. Поступово Москва стає центром міжнародної торгівлі. Саме тут у XV столітті у Гостинному дворі збиралися купці з Польщі та Німеччини для купівлі хутра.