Починаючи з серпня 1943 року журнал "Жовтень" встиг опублікувати перші розділи «Перед сходом сонця». Продовження публікації журналу було суворо заборонено, над Зощенком «згустилися хмари».
Наприкінці 1930-х років, Зощенка вирішив зосередитись на оповіданнях для дітей. Письменник публікувався в журналах «Їжак» та «Чиж» і незабаром випустив збірку «Леля та Мінька», до якої увійшли твори «Великі мандрівники», «Золоті слова», «Бабусин подарунок» та інші.
Зощенка зображує радянські порядки та радянських людей у потворно карикатурній формі, наклепницько представляючи радянських людей примітивними, малокультурними, дурними, з обивательськими смаками та звичаями. Злісно хуліганське зображення Зощенка нашої дійсності супроводжується антирадянськими випадами.
Зощенка пробував себе в новелістиці, в епістолярному та сатиричному жанрах (Складав листи вигаданим адресатам та епіграми на однополчан). У 1917 був демобілізований через хворобу серця, що виникла після отруєння газами. Після повернення до Петрограда були написані Маруся, Міщаночка, Сусід та ін.