Основне правило полягає в тому, що наголос ніколи не падає на перший склад (пам'ятаєте: латинською мовою першим складом вважається останній за нашою граматикою!), тому в двоскладних словах наголос падає на наш перший, але другий латинський склад. У складних словах наголос залежить від другого (з кінця) складу.
Літера Yy зустрічається у словах грецького походження. Вона читається як [і]: lyra [л'іра] ліра. У латині існує 2 дифтонги: au та eu. Вони складаються з двох елементів, які вимовляються разом, "в один звук", з наголосом на першому елементі (пор.
/z/ у класичній латині є «імпортною фонемою»; літера Z використовувалася в грецьких запозиченнях на місці дзети (Ζζ), яка, як передбачається, на час її включення в латинський алфавіт позначала звук [z]. Між голосними цей звук міг бути подвоєним, тобто [zz].