Іван Васильович — у юності звичайнісінький молодик. В оповіданні він сам наголошує, що вів звичайне для студента життя: веселився, вчився. У жодному гуртку не брав участі, жодних теорій не дотримувався. Катався з панночками з гір, пив шампанське, коли були гроші, багато танцював і не раз закохувався.
Івану Васильовичу, стало соромно, тому що людина, яку він вважав прекрасним батьком і начальником, виявився жорстоким. Він карав у православне свято, і до того ж прискіпливо ставився до солдата через іншу національність.
В молодості Іван Васильович навчався у провінційному університеті, був «дуже веселий і жвавий малий, та ще й багатий», був гарний і любив танцювати.