Прислівник – Це самостійна незмінна частина мови, яка позначає ознаку дії або ознаку ознаки. Вона відповідає на запитання «як?», «де?», «куди?», «коли?», «звідки?» і чому?".
Прислівник – Це самостійна частина мови, що означає ознаку дії або іншої ознаки. Перша відмінність у тому, що прислівник має велику кількість питань. Друга відмінність у тому, що прислівник не змінюється за відмінками, числами, пологами, особам тощо.
Прислівник – Самостійна частина мови, яка позначає ознаки дії (косити швидко, говорити виразно), предмета (сукня навиворіт, яйце некруто) або іншої ознаки (дуже вигідно, дуже розумний, зовсім рано, зовсім ранній). У першому випадку прислівник залежить від дієслова, а в другому – від прислівники або прикметника.