На первинному етапі лікар тихо вимовляє слова та оцінює, як пацієнт їх чує. Вкрай важливо не тільки правильно поставити діагноз, але і точно визначити вид приглухуватості. Це можна зробити шляхом порівняння повітряної та кісткової провідності.
Ступінь та вид приглухуватості зможе визначити лікар першому прийомі. Для виявлення проблем використовується мовна аудіометрія – розмовно-шепітна мова. Також можлива перевірка слуху на спеціальному апараті. Всі ці методи відпрацьовані давно і дають видимий результат.
Показання до всіх аудіологічних досліджень за винятком тональної граничної аудіометрії (вимірювання гостроти слуху) та тимпанометрії (дослідження функції середнього вуха, ступеня рухливості барабанної перетинки та провідності слухових кісточок) визначає лікар-сурдолог-оториноларинголог.
Основним проявом сенсоневральної приглухуватості є зниження слуху. Крім зниженого слуху при сенсоневральній приглухуватості в 90% випадків присутній і вушний шум, рідше відзначаються запаморочення системного характеру. Поразка рецептора при сенсоневральної приглухуватості частіше двостороннє, рідше одностороннє.