Філософія Маркса базується на тлумаченні суспільного життя як практичного. Це філософія людського буття як діяння. Онтологічний її аспект – інтерпретація дійсності як дана людина у формах практичної діяльності. Це онтологія незавершеного людського світу та самої людини в ньому.
Центральним поняттям філософії марксизму як вчення про діалектичний процес є поняття загальності розвитку на основі законів переходу кількісних змін у якісні, заперечення заперечення та єдності та боротьби протилежностей.
Глибинні, "родові" характеристики людини"А це і є його"сутність– складають, по Марксу, результат світової історії, результат соціальних впливів "Людина як такий" – лише абстракція, що фіксує цю нескінченність якостей, вкладених у кожного індивіда соціумом.
Необхідно наголосити, що на формування марксистської філософії вплинули матеріалізм Л. Фейєрбаха та вчення Г. Гегеля про розвиток та саморозвиток, який він створив у рамках своєї об'єктивно-ідеалістичної філософії.