Незнайка пішов надвір і став грати біля сусіднього будинку, але сусіди попросили його не шуміти під вікнами. Тоді він пішов до іншого будинку — його й звідти прогнали. Він пішов до третього будинку – його стали і звідти гнати, а він вирішив їм на зло грати і грати.
Незнайка дуже хотів чомусь навчитися, але йому не вистачало посидючості. Так він послідовно намагався стати музикантом (випросив у музиканта Гуслі велику трубу), художником (художник Тюбик подарував йому фарби та пензлик) та поетом (поет Цветик навчив його римувати слова).
Незнайка ходив маленьким Квітковим містом і гучними звуками порушував чужий спокій. Його всюди виганяли, і він вирішив, що мешканці містечка не доросли до музики. Ця історія вчить, що всьому треба вчитися, бути старанним, відповідальним, вихованим, уважним до оточуючих.
Гунька зрадів, сів скоріше на стілець, і Незнайка почав його малювати. Йому хотілося зобразити Гуньку покрасивіше, ось він і намалював йому червоний ніс, зелені вуха, сині губи та помаранчеві очі. Гуньці хотілося якнайшвидше побачити свій портрет. Від нетерпіння він не міг спокійно всидіти на стільці і весь час крутився.