Переконатися у правильному розташуванні зонда у шлунку: ввести в шлунок близько 20 мл повітря за допомогою шприца Жане, вислуховуючи при цьому епігастральну область, або приєднати шприц до зонда: при аспірації в зонд повинен надходити вміст шлунка (вода та шлунковий сік).
Зонд встановлюється лікарем або медичним персоналом, який має навички встановлення назогастрального зонда. Догляд за зондом не становить труднощів і може легко здійснюватися як доглядаючим, і самим пацієнтом.
Назальні зонди, в тому числі назогастральні та назоєюнальні зондизазвичай використовуються для короткочасного ентерального харчування, зазвичай не більше 6 тижнів.
Відмінності у діаметрі. Шлунковий зонд призначений для того, щоб вводитися в організм пацієнта через порожнину рота. У цьому полягає основна відмінність. Функції ж обох пристроїв приблизно однакові – живильний катетер для людей, які не здатні споживати їжу самостійно.