ЛЮБИТИ, люблю, любиш; прич. наст. коханий; прич. страждань.
Морфологічні та синтаксичні властивості
| наст. | прош. | |
|---|---|---|
| Ми | любимо | любили |
| Ви | любите | любили |
| Вони | люблять | любили |
| Пр. дійств. наст. | коханий |
ТИ, тебе́, тобі, тебе́, тобою і тобою, о тобі, Міст. особ. 2 л.
Не пишеться з дієсловами окремо.