Дієслова з шиплячим на кінці завжди пишуться з м'яким знаком. Наприклад: ДИВИШСЯ або ПОДИВИШСЯ (у формі другої особи од. числа теперішнього або майбутнього часу), РІЖЬ (у наказовому способі), ЖЕЧ (у невизначеній формі).
М'який знак на кінці іменників жіночого роду називного відмінка в основах, що закінчуються на шиплячі звуки (передаються літерами ж, год, ш, щ), пишеться завжди: жито, текти, молодь, річ. Якщо іменник — чоловічого роду, то після шиплячих наприкінці слова м'який знак не пишеться: Париж, плащ, манеж.
Якщо у невизначеній – пишемо –тися («одягатися», «зустрічатися» та інше), якщо у формі третьої особи – тоді –ється («Він одягається, зустрічається», «вони одягаються, зустрічаються»). Якщо з граматикою не дуже, перевіряємо з питання: пишеться «ь» у питанні, отже, пишеться і у дієслові.
М'який знак — показник м'якості та форми слова. М'який знак використовується на листі для пом'якшення попереднього приголосного звуку. Якщо ми чуємо м'який приголосний звук у середині або на кінці слова, значить на листі в цьому місці після м'якого приголосного слід писати м'який знак: бурулька, вісім, банька, мілина.