Він першим поєднав найвищу партійну посаду – генерального секретаря комуністичної партії та глави держави – голови президії Верховної ради СРСР. Але країною правило його оточення. Він займав фактично найвищу посаду в радянській ієрархії протягом 18 років: з 1964 року і до своєї смерті у 1982 році.
Брежнєв став ініціатором доктрини «обмеженого суверенітету», яка передбачає акції залякування аж до військового вторгнення до тих країн, які намагалися проводити незалежну від СРСР внутрішню та зовнішню політику. У 1968 р. Брежнєв дав згоду на окупацію Чехословаччини військами країн Варшавського договору.
Період Брежнєвського застою Період застою (епоха застою) – період у розвитку Радянського Союзу, який характеризується відносною стабільністю всіх сфер життя, відсутністю серйозних політичних та економічних потрясінь та зростанням добробуту громадян.
У характері Брежнєва було чимало привабливих рис. Він не був жорстокий і мстивий і зробив набагато менше зла, ніж дозволяло його становище. Він жив сам і давав жити іншим. Він любив життя з її маленькими радощами: дружню компанію, смачну їжу, полювання, швидку їзду, а за багатьма свідченнями, і жінок.