Юрта (також устар. кибитка) – переносне каркасне житло з повстяним покриттям у тюркських і монгольських кочівників.
Казахська юрта складається з трьох дерев'яних елементів: решіток «кереге», що становлять стіни; жердин «юк» (або «уук») утворюють купол; і круглого обода «шанирак», що служить вершиною юрти, стельовим вікном та отвором для виходу диму. До речі, елемент юрти «шанир» відображений на гербі республіки.
Зовні ґратчасті стіни та дах покривають великими шматками повсті (4). Шматки довгі, 6-8 м, потрібні від чотирьох до восьми. Влітку юрта покрита ними в один шар, взимку — в два (у ХХ столітті стали поверх повсті натягувати на юрту білу тканину, зазвичай водонепроникну).
Вчені стверджують, що кочівники, які жили у степах, обрали круглу форму через те, що вона має найменшу опірність до вітру, який гуляє постійно. Саме такі житла могли вистояти в будь-який ураган, а ще круглі будівлі найбільш стійкі, а також набагато місткіші за чотирикутні будинки.