Розчин слід закопувати пацієнтові, що лежить на боці; після процедури пацієнт повинен протягом декількох хвилин залишатися в тому ж положенні, допускається помістити у зовнішній слуховий прохід ватну турунду. При лікуванні гострого тонзилофарингіту та загострення хронічного тонзиліту застосовують 0,1 % розчин Діоксидину.
Застосовують 0,1-1% (1-10 мг/мл) розчини Діоксидину. Для отримання розчинів потрібної концентрації препарат розводять стерильним розчином 0,9% натрію хлориду або водою для ін'єкцій. Для лікування поверхневих інфікованих гнійних ран на рану накладають серветки, змочені 0,5-1% (5-10 мг/мл) розчином Діоксидину.
Діоксидін внутрішньовенно вводять краплинним шляхом. При важких гнійно-септичних станах розчин перед введенням попередньо розбавляють ізотоничним розчином (5% розчином декстрози або 9% розчином NaCl) до отримання концентрації 0,1-0,1%. Максимально допустима разова доза – 0,3 г, добова – 0,6 г.
Розчин вводять у порожнину через дренажну трубку, катетер або шприц – зазвичай 10-50 мл 1% розчину. Максимальна добова доза становить 70 мл 1% розчину. Застосовувати 1 або 2 рази на добу (не перевищуючи добову дозу 70 мл 1% розчину). Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання та переносимості препарату.