Оселившись за одну версту від Волги на березі річки Балаківки, що дала назву селу, старообрядці «Вітської громади» (Острів Гілка на території Польщі) зробили вдалий вибір, що визначив подальший розвиток Балакового. З початку існування Балаково вважалося селом питомим, т. е. державним.
У 1765 році в Балаково був побудований перший храм на честь Святих Козьми та Даміана, після чого Балаково почало іменуватися не селом, а селом.
По-марійськи це означає «мітка на дереві, затес, деревна «лисина», по-удмуртськи – «дошка, тесина (обтесане дерево)», по-чуваськи – «знак, ознака, прикмета».
У 1762 р. довгий час вважалося, що місто Балаково був заснований у 1762 року, але згодом в архіві Санкт-Петербурга було виявлено документ, датований 1738 р. роком, В якому згадується козацьке лугове володіння Балаків юрт, розташоване за два версти від Волги.