Прийменник — це службова частина мови, яка виражає синтаксичну залежність одних слів від інших у словосполученнях та реченнях. Прийменники ставлять перед іменниками, числівниками і займенниками в різних відмінках. При цьому зі словами в називному відмінку цю частину мови не використовують.
Відрізнити прийменник від прислівника можна за таким словом: після прийменника стоїть іменник або його займенник, а після прислівника – ні. Перед іменником можна вставити визначення. До дієприслівника можна поставити питання що роблячи?, до похідного прийменником – ні.
Теорія:
- Прийменник завжди належить іменнику (займеннику): «Він обійшов навколо будинку».
- Необхідно поставити до слова питання. Якщо це зробити можна, це самостійна частина мови: «Іванов проїхав (Як?) повз» — прислівник. …
- У пропозиції похідний прийменник часто можна замінити синонімічним прийменником: