У Громадянську війну служив у армії, у дивізії Кіквідзе. У 1922 році подався на Кубань «вишукувати на куркулів, завдяки чому і живий залишився». Батько, мати та сестра Андрія померли з голоду.
У короткій фронтовій відпустці А. Соколів дізнається, що дружина та обидві дочки загинули під час бомбардування. З близьких у нього залишився лише син, а й він гине в останній день війни – 9 травня. Витримав Андрій Соколов і ці жорстокі випробування, жодної сльозинки не промовив, видно «на серці засохли.
Повість Михайла Шолохова названаДоля людини", а не "Доля солдата" тому, що в ній описується життя Андрія Соколова не лише у воєнні роки, а й до війни та після неї. Андрій Соколов – звичайний радянський людина, у якого було все, що так важливо у житті – а саме сім'я, дім, робота, друзі, професія.