Свататися ходили з пирогом, дівич-вечори влаштовували з особливими піснями, а перед весіллям ходили на ворожіння. В день весілля наречену чекав особливий обряд – повиття. Дівчину зачісували та міняли дівочий головний убір на заміжній. На стіл подавали весільний коровай та традиційні страви.
Основними епізодами весільного обряду вважалися сватання, рукобиття, змова, дівич-вечір (хлопчисьник), лазня, ранок перед вінчанням, вінчання, зустріч молодих, весільні столи. Починалося весілля зі сватання. До батьків нареченої приходили свати і домовлялися про майбутнє одруження.
на Русі найчастіше грали весілля взимку, після різдвяного посту, у період від Святок до самої Масляної. Грали весілля також і навесні, зазвичай після Великодня. Ну і не рідко, кому настав час одружуватися, засилали сватів восени, після Покрови.
Головний передвесільний момент XIX століття – це вінчання, тобто поєднання двох люблячих сердець небесним благословенням. У день вінчання наречений через сваху чи тітку посилав нареченій «женіхову скриньку» з гостинцями та вінчальним приладдям – фатою, обручками, вінчальними свічками, духами, шпильками.