Багато років Федір Тютчев був дипломатом і працював за кордоном, а вірші писав у вільний від служби час. Його твори майже не друкували у Росії. Слава прийшла до поета після публікацій у журналі «Сучасник», де Микола Некрасов назвав його «російським першорядним поетичним талантом».
Він здобув чудову домашню освіту. Його вихователем був Семен Раїч, рідний брат київського митрополита Філарета (Амфітеатрова), який згодом навчав маленького Михайла Лермонтова. Це Семен Єгорович прищепив Тютчеву любов до словесності і відкрив для нього «чарівництво» рими.
Писати вірші почав у юності, а перший успіх прийшов у 1836 році, коли А. С. Пушкін схвалив низку його віршів та опублікував у журналі «Сучасник». Перша збірка поезій Тютчева вийшов 1854 року.
Популярність прийшла до поета в 1836, коли в журналі «Сучасник» під заголовком «Вірші, надіслані з Німеччини» було опубліковано 16 його творів. У 1841 році Тютчев познайомився з Вацлавом Ганкою – діячем чеського національного відродження, який дуже вплинув на поета.