Узбецьке ханство або Ханство Абулхайра – держава узбеків, що утворилася в результаті розпаду Золотої Орди на території сучасних Узбекистану, Казахстану та Росії в 1420-х роках, яку також називають державою кочових узбеків.
Абулхайр, Абу-л-Хайр-хан (1412-1468) – хан Узбецького ханства з 1428 по 1468 роки, з династії Шибанідів – чингізидів, що належать до джучидської гілки, нащадок п'ятого сина Джучі Шибана, син Давлат-шейх-оглана.
У 20-х роках. XV ст. на степових теренах Казахстану утворилося ханство Абулхаїра. Відокремлення його відбулося внаслідок розпаду Ак Орди та усобиць Джучидів, яке завершилося загибеллю Барака, хана Ак Орди та владу захопив нащадок Шейбана, син Давлат Шах-Оглана 17-річний Абулхаїр (1428-1468).
Ханство Абулхаїра вплинуло на розвиток державного управління, сприяло створенню умов для формування єдиної казахській народності, що зрештою призвело до створення Казахського ханства.