Станиця Баян-Аул була заснована 1826 року сибірськими козаками. Першим отаманом станиці був призначений у 1834 р. начальником Баянаульського округу – осавул Микола Ілліч Потанін, батько майбутнього відомого географа, етнографа, вченого та мандрівника Григорія Потаніна.
рельєф утворився у мезозої внаслідок руйнування гір під впливом екзогенних сил. На схилах гір — соснові, березово-осинові ліси та рідколісся, що чергуються з ковиловими та ковильно-різнотравними степами. У міжгірських долинах лежать озера Сабиндиколь, Жасибай, Торайгір.
З-під нижнього каменю просочилася вода і стала заповнювати воронку, що утворилася. Тоді кинув свій камінь Жасибай. І теж потрапив у каміння братів, ще дужче побігла вода, але камінь Жасиба вона затопила не повністю, на поверхні залишилася його верхівка, яка потім заросла деревами та травою.
Баянаула (По-монгольськи "Баян-ола") – означає "благополучна гора", тобто багаті, щасливі для випасання худоби гори. За іншою версією, за переказами корінного населення, назва гори та населеного пункту пов'язана з ім'ям красуні Баян, героїні народної епічної поеми "Кози-Корпеш та Баян-Сулу".