Час простою з причин, що не залежать від роботодавця та працівника, оплачується у розмірі не менше двох третин тарифної ставки, окладу (посадового окладу), розрахованих пропорційно до часу простою. Час простою з вини працівника не оплачується.
Якщо простий стався з вини роботодавця, співробітник може розраховувати на 2/3 від свого середнього заробітку. Його розраховують за останні 12 місяців. Тобто, при середній зарплаті 80 000 рублів у період простою можна розраховувати на щомісячну виплату у розмірі 53 333 рублів.
Оплата праці на час оголошення простою Час простою не з вини працівника оплачується із розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу). Тобто роботодавець не має права платити працівникам на період простою менш як дві третини тарифної ставки.
Оплата часу простою провадиться відповідно до статті 133 Трудового кодексу, яка визначає, що порядок та умови оплати часу простою робіт з вини роботодавця визначаються трудовим, колективним договорами та встановлюються у розмірі не менше ніж п'ятдесят відсотків від середньої заробітної плати працівника.