Його визначення, висунуте 1877 року, було дуже простим: якщо деяка речовина при розчиненні у воді вивільняє іон водню (тобто протон, Н+), значить це кислота. Якщо ж при розчиненні у воді вивільняється гідроксид-іон (ВІН–), то це підстава.
Кислоти класифікують за такими ознаками: а) за наявністю чи відсутністю кисню в молекулі та б) за кількістю атомів водню. За першою ознакою кислоти діляться на кисневмісні та безкисневі (табл. 8-1).
рН кислоти або луги можна, можливо визначити за допомогою індикатора. Індикатор – це речовина, яка змінює колір при контакті з кислотою або лугом. Так лакмус червоніє в кислоті і синіє в луги. Кислота фарбує синій лакмусовий папірець у червоні колір, а червоний лакмусовий папірець у луги стає синім або фіолетовим.
Теорія:
| Назва кислоти | Формула кислоти | Формула кислотного залишку |
|---|---|---|
| Фтороводородна (плавикова) | HF | − F |
| Хлороводнева (соляна) | HCl | − Cl |
| Бромоводородна | HBr | − Br |
| Вугільна | H 2 C O 3 | = C O 3 |