Для цього достатньо злегка вдарити по люстрі предметом із срібла – ложкою, кільцем чи монетою. Інший спосіб – змочити пальці та провести ними по поверхні люстри: це призведе до високого, чистого звуку кришталю.
Направте на келих світло від кишенькового ультрафіолетового ліхтарика (його часто використовують для автентифікації купюр). Якщо ви побачите синьо-фіолетове свічення, значить келих зроблений з кришталю. Якщо світіння тьмяно-зелене, це звичайне скло.
Кришталеве скло відрізняється від кришталю зниженим вмістом свинцю – від 4% до 15%. Крім того, в кришталевому склі частина калію замінюється натрієм, а частина свинцю – цинком, барієм, магнієм чи кальцієм. З нього, як правило, роблять посуд, келихи, фужери, вази для дому та ресторанів.
Основне відмінність кришталю від звичайного скло – це вміст оксиду свинцю (PbO). Додавання оксиду свинцю збільшує заломлення та дисперсію світла в кришталі. Німанський кришталь вариться із вмістом оксиду свинцю строго рівним 24% (світовий стандарт).