Найважливішим оборонним елементом замку була зовнішня стіна — висока, товста, часом на похилому цоколі. Оброблене каміння або цегла складали її зовнішню поверхню. Усередині вона складалася з бутового каменю та гашеного вапна. Стіни ставилися на глибокий фундамент, під який дуже складно було зробити підкоп.
Все починалося з викопування ровів навколо майбутньої споруди. Далі цю землю укладали всередині – в результаті виходив насип, «мотт», на якому і зводився замок. Після цього в два ряди зводилися мури. Зовнішня стіна була нижчою, і на ній пізніше з'являлися вежі для воїнів-захисників, а також підйомний міст та шлюз.
Обов'язково був усередині замку двір з господарством – колодязь, пекарня, лазня, кухня та донжон – центральна вежа. Від розташування колодязя залежало багато: як здоров'я, а й життя обложених.