Саки вважаються нащадками носіїв старожитностей зрубного та алакульського варіанта андронівської культур. Саме з урахуванням андроновського антропологічного типу формується сакське населення Середню Азію.
Імовірно, предками саків були носії Андронівської та Карасуцької культур, які існували на території Південного Сибіру та Північного Казахстану наприкінці II–початку I тисячоліття до нашої ери. Судячи з археологічних та історичних свідоцтв, племена саків сформувалися у VIII столітті до н.
У І тисячолітті до зв. е. наступниками андроновців біля Казахстану стали сакі.
Абаєв, що склав словник скіфської мови, вважає, що скіфське слово "сака" означало "олень", а скіфи, що поклонялися оленю як священній тварині, називали себе “саками” – “оленями”. За деякими свідченнями, слово “сак” перекладається з татарської як “здоров'я”, і з грецької – “охороняючий, оберігаючий”.