У викопному стані тушканчики відомі з олігоцену. Предки сучасних тушканчикових, ймовірно, відокремилися від менш спеціалізованих гризунів близько 8 млн років тому в міру заселення посушливих просторів Азії, звідки вони поширилися до Європи та Північної Африки.
При цьому хвіст довговухого тушканчика може сягати 18 сантиметрів. Величезні вуха цього гризуна – не просто прикраса, вони допомагають тварині охолонути. Біологи пояснюють, що коли кров проходить через кровоносні судини вуха – тепло розсіюється вздовж поверхні шкіри та повітря.
З самкою вони живуть до 1,5 місяців. Статевої зрілості досягають на 2-му році життя. Максимальна тривалість життя у природі – до 3 років. Восени, з настанням постійних заморозків, тушканчики залягають у сплячку.