Гідроксид – іон завжди має заряд (–1). У молекулі основи їх кількість визначається позитивним зарядом катіону металу. Гідрокогрупа полягає в круглі дужки, а індекс, що вирівнює заряди, ставиться праворуч внизу за дужками: Ca+2(OH)2, Fe3+(OH)3.

Основи (гідроксиди) – це складні речовини, які складаються з катіону металу та гідроксильної групи (OH). Загальна формула підстав: Me(OH)n, де Me – хімічний символ металу, n – індекс, який залежить від ступеня окиснення металу. Приклади основ: NaOH, Ba(OH)2, Fe(OH)2.

За сучасною номенклатурою їх прийнято називати гідроксидами елементів із зазначенням, якщо необхідно, валентності елемента (римськими цифрами у дужках): КОН – гідроксид калію, гідроксид натрію NaOH, гідроксид кальцію Ca(OH)2, гідроксид хрому (II) – Cr(OH)2, гідроксид хрому (III) – Cr(OH)3.

Усе оксиди складаються з різних металів у поєднанні з киснем, Наприклад, поширений оксидний мінерал магнетит складається із заліза та кисню. Гідроксиди являють собою сполуки металевих елементів із гідроксил-радикалом (ОH).