Мулла, молла (араб. مُلَّا, від араб. مَوْلَى — пан, повелитель, владика, араб. المُلَّا аль-муллаа, mawlá/; перс.
Муедзін (араб. مُؤَذِّن, вимов. як «муаз̱з̱ін»), моезин, муаззин, муеззін, азанчі, мунаді, біль – в ісламі чоловік-служитель мечеті або один із парафіян, якого даний служитель мечеті схвалив азан: заклик мусульман на молитву (намаз).
Мече́ть (араб. مَسْجِد [ˈmæsdʒɪd] — «місце поклоніння») — мусульманська молитовна (богослужбова) архітектурна споруда.
а. с.) сказав: «Якщо людина щось розповідає і при цьому дивиться на всі боки (показуючи, що не бажає, щоб про це хтось чув), то сказане ним стає аманатом (таємницею, довіреною на зберігання)» (Імам Ахмад , 14474; Абу Давуд, 4868; Тірмізі, 1959).