Держава найманів стала відомою у другій половині XII ст. Столицею держави було місто Баликти на березі річки Орхон. Держава досягла свого розквіту за найманського хана Наркеша Даяна (1160–1203 рр.)
Держава найманів займало землі на захід від кереїтів (кит. «західні цзуби»), на Алтаї, у Західній Монголії та Східному Казахстані. З самого початку свого існування воно зайняло ворожу до кереїту позицію, оспорюючи у них гегемонію над кочівниками Центральної Азії.
Традиційно вважається, що наймані у складі казахів є нащадками середньовічних найманів. За іншою версією наймані – Це частина кара-китаїв, що відкололися, – монгольського племені, яке переселилося в Казахстан в 1125 році. Відповідно до третьої версії наймані – це нащадки тюркського племені сегіз-огуз.
Монгольські племена, кочували між Орхоном (тут була ставка кереїтів) та Іртишем. У 1007 р. прийняли християнство.