Озброєння лицаря складали спис, меч, бойова сокира. Пізніше було вигадано безліч різновидів зброї. Поступово в лат стали заковувати не тільки лицаря, а й його коня. Лицар, що розігнався, в повному обладунку, як танк, міг протаранити стрій піхотинців.
Лицар – це важкоозброєний воїн часів середньовіччя. В його спорядження входило: стьобана куртка, поверх якої одягали кольчугу та (або) лати; наручі та поножі для захисту рук та ніг; шолом (під шолом на голову одягали шапочку-підшоломник). Озброєння лицаря складалося із списа, меча, булави, захистом служив щит.
Наступальною зброєю лицаря були меч (branc), зазвичай широкий і короткий, з плоскою рукояткою, і спис з довгим і тонким держаком з ясеня або граба, яке закінчувалося залізним наконечником у формі ромба. Нижче наконечника прибивали цвяхами прямокутну смугу матерії (gonfanon – прапор), яка майнула за вітром.
Як допоміжний, а часто основний зброї застосовувалися різні види ударного зброї: бойові сокири, молоти, чекани, перначі та кистені, або моргенштерни, а так само алебарди та її різновиди в пізній час. Полекс – сокироподібне зброя XV-XVI століть для пішого бою, особливо був популярний на турнірах.