Оскільки основне значення гліколізу полягає в синтезі АТФ, його швидкість корелює із витратами енергії в організмі. Показником споживання у клітинах АТФ є накопичення АДФ та АМФ.
Гліколіз, або шлях Ембдена – Мейергофа – Парнаса (від грец. γλυκός – солодкий і грец. λύσης – розщеплення) – процес окислення глюкози, при якому з однієї молекули глюкози утворюються дві молекули піровиноградної кислоти.
Гліколіз – Це катаболічний шлях обміну речовин у цитоплазмі; він, мабуть, протікає майже у всіх організмах і клітинах незалежно від того, чи живуть вони в аеробних або анаеробних умовах. Баланс гліколізу простий: в аеробних умовах молекула глюкози деградує до двох молекул пірувату.
У клітинах еукаріотичних організмів десять ферментів, що каталізують розпад глюкози до ПВК, знаходяться у цитозолі, всі інші ферменти, що мають відношення до енергетичного обміну, – у мітохондріях та хлоропластах.