87% колективних господарств та майже 52% одноосібних господарств повністю втратили свою худобу. Це призвело до найстрашнішої трагедії історія казахського народу – голоду 1930-1932 років. За два роки від голоду та хвороб казахський народ втратив близько 1 млн 750 тисяч осіб, а це 40% населення.9 Dec 2019
Основний метою колективізації було підвищення обсягу технічної сировини та продовольства. Наслідками насильницькою колективізації стало різке зниження поголів'я худоби, соціальні потрясіння в масах селян та зниження обсягів аграрного виробництва.
В результаті суцільний колективізації сільського господарства селяни, вступаючи в колгоспи, втратили свою власність, також тепер вони втратили можливість самостійно розпоряджатися результатами своєї праці. У селі переміг принцип: «Все довкола — колгоспне, все довкола — нічиє».
Колективізація та одночасне осідання стали руйнувати віковий спосіб життя аула вщент. Знищувався як клас казахського суспільства, руйнувалися всі підвалини, напрацьовані тисячоліттями кочової цивілізацією. У зв'язку з продовольчими труднощами 1929