У кримінальному праві відрізняється дві форми провини умисел та необережність. У межах наміру виділяється прямий і опосередкований умисел, у межах необережності — злочинне легковажність і злочинна недбалість.
У Кримінальному кодексі передбачено дві форми провини: умисел (як прямий, і непрямий); необережність (з легковажності чи недбалості).
Дві форми провини – умисел (ст. 25 КК РФ) та необережність (ст. 26 КК РФ) – утворюються шляхом різного поєднання інтелектуального та вольового моментів провини. Намір і необережність, своєю чергою, поділяються на види: намір – на прямий і непрямий, а необережність – на легковажність і недбалість.
1. Винним у злочині визнається особа, яка вчинила діяння навмисне або з необережності. 2. Діяння, вчинене лише з необережності, визнається злочином лише у разі, коли це спеціально передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.