Одним із драматичних епізодів Великої Вітчизняної війни стало виселення звинувачених у співпраці з ворогом народів з місць їх споконвічного проживання – всього постраждало близько двох мільйонів осіб: кримських татар та турків-месхетинців, чеченців та інгушів, карачаївців та балкарців, калмиків, німців та прибалтів.
У роки сталінського тоталітарного режиму депортаціям у СРСР зазнали: німці, поляки, корейці, українці, євреї, іранці, кримські татари, карачаївці, чеченці, інгуші, балкарці, калмики, курди, таджики, турки-месхітинці та ін.
Головною причиною депортація була сама політична система Радянського Союзу та її тоталітарний характер. Ці репресії були невід'ємною частиною країни. Починаючи з 20-х років XX століття, ця політика була складовою національної політики радянської держави.