Корінними на той момент були фінно-угри та балти, іноземними — слов'яни та варяги. У Повісті минулих літ літописець перераховував племена, що «дають данину Русі»: весь, міря, мурома, череміси, мордва, чудь, перм, печера, ям, литва, зимиголи, корь, нарова і ливи.
«Повість временних літ» перелічує дванадцять східнослов'янських племінних спілок, що існували до IX століття: поляни, древляни, дреговичі, радимичі, вятичі, кривичі, словени ільменські, дуліби (пізніше відомі як волиняни і бужани), білі хорвати, півночі, півночі.
Вже до кінця IX століття Київська Русь об'єднувала половину всіх слов'янських князівств: Київське, Галицьке та Волинське, Полоцьке, Турово-Пінське, Смоленське, Новгородське, Ростово-Суздальське, Чернігівське, Переяславське, Сіверське, Муромо-Рязанське, Тмутараканське.
Русь (народ)
| Русь | |
|---|---|
| Інші назви | порівн.-грец. ‛ϱῶϛ, лат. Rhos, араб. ar-ros |
| Загальні дані | |
| Мова | давньоскандинавський (або близький до нього північнонімецький діалект), давньоруська |
| Релігія | скандинавське язичництво, слов'янське язичництво, пізніше християнство |