"Місячна соната" викликає в мене смуток, смуток та почуття самотності та скорботаале вона в той же час звучить спокійно і чуттєво.Sep 3, 2013
Образний зміст фіналу «місячний» сонати у грандіозній сутичці емоції та волі, у великому гніві душі, яку не вдається опанувати своїми пристрастями. Не залишилося й сліду від захоплено-тривожної мрійливості першої частини та оманливих ілюзій другої. Але пристрасть і страждання вп'ялися в душу з незвіданою досі силою.
Сонати присвячені 18-річній Джульєтті Гвіччарді, якій 31-річний Бетховен у 1801 році давав уроки музики. Композитор був закоханий у юну графиню і хотів на ній одружитися. Зміна, яка відбулася в мені тепер, викликана милою чудовою дівчиною, яка любить мене і кохана мною.
Популярна і напрочуд міцна назва «місячний» зміцнилося за сонатою з ініціативи поета Людвіга Рельштаба, який (1832 року, вже після смерті автора) порівняв музику першої частини сонати з пейзажем Фірвальдштетського озера в місячну ніч. Проти подібного найменування сонати неодноразово заперечували.