Постійні ознаки іменників – це відмінювання, загальне або власне, одухотвореність, рід. Непостійні: число, відмінок.
Іменники мають такі постійні ознаки: віднесеність до певного лексико-граматичного розряду (називне/власне, одухотворене/неживе, конкретне/абстрактне/збірне/речове), рід, відмінювання. До непостійних ознаками відносяться відмінок і число.
Постійні ознаки самостійних частин мови, незалежно від контексту та смислового навантаження, залишаються незмінними. А непостійні ознаки, навпаки, залежить від сенсу і контексту у реченні, вони мінливі. Виходить, що головна відмінність постійних ознак це незмінність та стійкість.
а) Постійні ознаки: загальне, одухотворене, чоловічий рід, 2-е відмінювання. Б) Непостійні ознаки: вжито у формі однини, називного відмінка. У реченні виконує роль програми.