Відносні прикметники позначають постійні та незмінні ознаки предметів, які не можуть проявлятися більшою чи меншою мірою. Такі прикметники не мають короткої та порівняльної форми, не мають синонімів та антонімів, а також не вживаються у зменшувально-пестливій формі.
Присвійні прикметники позначають приналежність особам чоловічої чи жіночої статі та утворюються за допомогою суфіксів -ін, -ів, -єв, -ск-(-ий) та ін: татов, батьків, пушкінський, материн, дочір, мужній, дочірній.
Присвійні прикметники позначають приналежність предмета якійсь особі чи тварині.
Відносні прикметники завжди утворюються від іменників. Весна – весняний. Відносні прикметники не можуть мати короткої форми рівня порівняння. Поєднуватися зі словом «дуже».